Розслідування небезпечного інциденту в німецькому аеропорту Лейпциг/Галле, де начинений вибухівкою безпілотник атакував український транспортний літак Ан-124 «Руслан», отримало нову важливу зачіпку. Слідчі виявили на апараті біологічні сліди, профіль ДНК яких уже зустрічався правоохоронцям у Литві. Ще важливіше те, що нові дані можуть пов’язати нинішню атаку з попередньою справою про диверсії проти європейської логістичної інфраструктури, за якою слідчі вже вийшли на мережу ймовірних виконавців, що діяли в інтересах російської військової розвідки.
За інформацією німецького Die Zeit, яку 11 серпня наводять європейські та українські медіа, експерти знайшли ДНК на дроні, який атакував літак української Antonov Airlines. Після перевірки за відповідними базами з’ясувалося, що такий самий генетичний профіль раніше вже був зафіксований у Литві. При цьому особу людини, якій належить біологічний матеріал, станом на зараз не встановили. Тому стверджувати, що слідчі вже знають безпосереднього виконавця атаки, поки не можна.
Однак литовський слід привертає особливу увагу через інше масштабне розслідування, яке вже ведуть правоохоронці кількох країн Європи.
Йдеться про серію диверсій із посилками, обладнаними саморобними вибухово-запалювальними пристроями, які відправляли з Литви у 2024 році.
Дрон не просто опинився біля Ан-124 — він влучив у літак
Перші повідомлення про інцидент створювали враження, що підозрілий безпілотник із вибухівкою лише виявили неподалік українського вантажного літака. Однак аналіз камер спостереження аеропорту суттєво змінив картину.
За даними Die Zeit, відеозаписи показали, що апарат цілеспрямовано рухався в напрямку Ан-124 та врізався у крило українського літака. Вибухівка при цьому не здетонувала.
Ця деталь принципово важлива: інцидент дедалі менше схожий на випадкову появу невідомого дрона поблизу стратегічного повітряного судна.
Безпілотник був квадрокоптером приблизно розміром із мікрохвильову піч. За інформацією німецьких медіа, це був не звичайний серійний апарат. Його конструкція та модифікації ускладнювали виявлення стандартними системами контролю дронів. На борту містилася пластична вибухівка Semtex.
Після удару вибуховий заряд, імовірно, від’єднався від апарата, тому його знайшли окремо.
Саме неспрацювання вибухового механізму, схоже, запобігло значно серйознішим наслідкам.
Німецькі ЗМІ повідомляли, що кількості та типу вибухівки могло вистачити для серйозного пошкодження літака. Особливе занепокоєння викликає те, що удар припав на район крила, де розташовуються паливні баки.
Що тут робить Литва
Саме знайдена ДНК відкриває найцікавіший напрямок розслідування.
У липні 2024 року з Вільнюса були відправлені чотири посилки із саморобними вибухово-запалювальними пристроями. Дві прямували через DHL до Великої Британії, ще дві — автомобільним транспортом DPD до Польщі.
Одна з них 20 липня 2024 року загорілася у вантажному центрі того самого аеропорту Лейпциг/Галле — буквально перед тим, як її мали завантажити на вантажний літак DHL, що виконував маршрут Вільнюс–Лейпциг–Велика Британія.
Інша посилка загорілася наступного дня у вантажівці DPD у Польщі. Ще один пристрій спрацював на складі DHL у Бірмінгемі у Великій Британії. Четверта посилка не загорілася через несправність механізму і потрапила до рук правоохоронців, що дало слідчим можливість детально дослідити її конструкцію.
Розслідування набуло міжнародного масштабу. Була створена спільна слідча група за участю Німеччини, Литви, Польщі, Нідерландів і Великої Британії під координацією Eurojust.
І тут з’являється ключова деталь.
Європейські слідчі встановили 22 підозрюваних у Литві та Польщі, які, за версією розслідування, могли діяти в інтересах російської військової розвідки. Частину справ у 2026 році вже передали до судів.
Литовські правоохоронці окремо повідомляли, що у великому міжнародному розслідуванні встановлено щонайменше 16 громадян різних держав, яких підозрюють в організації, плануванні або сприянні терористичним злочинам у різних країнах.
Тому збіг ДНК із матеріалом, який уже був зафіксований у Литві, потенційно може стати значно важливішою зачіпкою, ніж видається на перший погляд.
Водночас наразі немає підтвердження, що знайдений генетичний профіль безпосередньо належить одному з обвинувачених у справі про вибухові посилки. Саме цю межу важливо не переходити до появи офіційних результатів слідства.
Американська розвідка підозрює Росію
Паралельно з німецьким розслідуванням з’явилася інформація про оцінки американських спецслужб.
The Wall Street Journal із посиланням на американських посадовців повідомляв, що розвідувальна спільнота США вважає: за дроном із вибухівкою в Лейпцигу, ймовірно, стоїть Росія. Подібні оцінки американських джерел пізніше наводили й інші міжнародні медіа.
Проте німецька влада поки публічно не оголосила Росію організатором конкретної атаки.
Міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт назвав інцидент проявом «професійного сценарію гібридної загрози» та заявив про необхідність посилити можливості країни для боротьби з безпілотниками.
Тобто на цей момент варто розділяти дві речі: американські розвіддані вказують на ймовірну причетність Москви, але остаточного публічного висновку німецького слідства про замовника атаки ще немає.
Російська сторона причетність заперечує.
Чому саме Лейпциг
Вибір аеропорту також може бути невипадковим.
Лейпциг/Галле є одним із найважливіших вантажних авіаційних вузлів Німеччини. Після початку повномасштабного російського вторгнення він набув особливого значення і для української авіації.
Antonov Airlines фактично закріпила тут свою присутність після того, як через війну стало неможливо нормально використовувати українську базу. У 2026 році компанія почала розбудовувати в Лейпцигу постійну інфраструктуру та власний ангар для технічного обслуговування Ан-124. Компанія експлуатує звідси парк із шести таких літаків.
Аеропорт також використовується для військової логістики Німеччини та союзників по НАТО.
Цікаво й те, що атака сталася практично на тому самому логістичному вузлі, де два роки тому спрацювала одна з посилок, які європейське слідство пов’язує з операцією в інтересах російської військової розвідки.
У ту саму ніч стався ще один загадковий інцидент
Історія не обмежилася одним дроном.
Тієї ж ночі неподалік аеропорту вантажний літак DHL зіткнувся в повітрі з невідомим об’єктом. Літак зазнав незначних пошкоджень, але зміг безпечно приземлитися в Ганновері.
Наразі остаточно не встановлено, чи був цей об’єкт другим безпілотником і чи пов’язаний він безпосередньо з атакою на Ан-124.
Через кілька днів після подій у Лейпцигу ще два невідомі дрони помітили над військовою базою Бундесверу в Мехерніху. Військова поліція була приведена в готовність, а правоохоронці розпочали окреме розслідування.
У сукупності ці події посилили дискусію в Німеччині про захист критичної інфраструктури від безпілотників.
Від вибухових посилок до ударного дрона
Саме цей аспект може виявитися найважливішим.
У 2024 році європейські правоохоронці зіткнулися з диверсіями, де вибухові та запалювальні пристрої маскували під звичайні міжнародні посилки. У 2026 році в тому самому аеропорту з’явився вже озброєний безпілотник, який, за даними Die Zeit, фізично влучив в український транспортний літак.
Європейські слідчі раніше встановили, що учасників мережі вибухових посилок могли вербувати через онлайн-месенджери, завдання розподіляли між різними людьми, а оплату часто здійснювали криптовалютою. За даними Eurojust, слідство підозрює, що операції виконувалися в інтересах військової розвідки Російської Федерації.
Тепер знайдений на дроні генетичний матеріал створює потенційний міст між двома історіями.
Проте остаточну відповідь мають дати німецькі та литовські слідчі. Поки достовірно відомо кілька речей: дрон був оснащений вибухівкою Semtex, він дістався українського Ан-124 і влучив у нього, заряд не здетонував, на апараті знайшли ДНК, яка вже фігурувала в Литві, а американська розвідка підозрює у причетності до операції Росію.
Якщо ж слідству вдасться довести зв’язок знайденої ДНК із мережею виконавців попередніх диверсій, справа в Лейпцигу може перетворитися з окремого інциденту з безпілотником на один із найсерйозніших епізодів розслідування російських диверсій на території Європи за останні роки.
