В Україні навряд чи знайдеться людина, яка жодного разу не чула про «Епіцентр». Гігант ритейлу розпростерся щонайменше на 56 населених пунктів країни, пропонуючи споживачам буквально все – від дрібниць для дому до великогабаритних будівельних матеріалів.
Сьогодні мережа сплачує високу ціну разом з усією країною: її торгові центри регулярно стають мішенню для російських ракет та артилерії. Ворог цілеспрямовано нищить торговельні площі, ймовірно, намагаючись завдати удару по одному з найбільших донорів українського бюджету.
Цифри говорять самі за себе: за 2024 рік компанія поповнила казну на 8,6 млрд грн, а лише за перше півріччя 2025 року сплатила ще 4,2 млрд грн, впевнено утримуючи позиції в рейтингу найбільших приватних платників податків.
Утім, гучні рекорди у сплаті податків та статус постраждалого від агресії – це лише один бік медалі.
За фасадом соціальної відповідальності та мультимільйонних відрахувань ховається зовсім інша історія. Чи дійсно бізнес-гігант грає виключно за чесними правилами? І головне – як “Епіцентр” роками підігрував інтересам країни-агресорки?
Ми розкажемо вам справжню історію становлення “Епіцентру”. Далі у статті – невідомі факти, схеми та деталі, про які керівництво мережі воліло б мовчати.
Золоті гектари під дахом Київради: як будувалася імперія
Швидка експансія “Епіцентру” на початку 2000-х років супроводжувалася постійними питаннями щодо методів отримання найпривабливіших земельних ділянок. Особливого розголосу ця тема набула у період, коли співвласниця мережі Галина Герега обіймала посаду секретаря Київради (а згодом і виконувачки обов’язків міського голови столиці).
Саме в ці роки компанія отримувала ключові земельні площі під будівництво своїх гіпермаркетів у столиці та передмісті. За словами спостерігачів та профільних журналістів, при ухваленні рішень про виділення ділянок активно використовувався адміністративний та політичний тиск.
Показовим прикладом у цьому контексті стали події у Львові. У 2006 році «Львівський портал» опублікував матеріал із назвою «”Епіцентр К” незрозумілих запитань».
У публікації йшлося про продаж на земельному аукціоні двох суміжних ділянок у Львові загальною площею 5 га за 12 млн грн. Журналісти порівнювали цю ціну з вартістю іншої землі, придбаної під торговельний центр METRO, і ставили питання про різницю в ціні квадратного метра. Матеріал також порушував питання щодо можливого надання додаткової землі для облаштування під’їзду до “Епіцентру”.
Згодом аналогічні земельні суперечки виникали й в інших регіонах. Зокрема, у Києві в 2014 році виник гучний спір щодо будівництва гіпермаркету на вулиці Полярній.
Тоді прокуратура через суд вимагала скасувати інвестиційну угоду між ТОВ «Епіцентр К» та КП «Київпастранс». Ішлося про територію автобусного парку, де замість комунальних будівель мали звести новий торговий комплекс. Попри судову заборону на проведення робіт та суттєвий публічний резонанс, торговельний центр на Полярній усе ж збудували.
Ще за кілька років раніше, у 2020 році, земельний скандал вибухнув у Житомирі . Там місцеві мешканці заблокували заїзд до “Епіцентру”, протестуючи проти будівництва, яке вважали незаконним. Мітингувальники вимагали надати дозвільні документи, стверджуючи, що земельна ділянка навіть не зареєстрована в Держкадастрі.
«Виявилося, що земельна ділянка, яка мала бути в оренді, взагалі не виділялася. Немає також проектної документації. Відсутній і дозвіл на будівництво, і введення приміщення в експлуатацію. Містобудівні умови та обмеження також не надавалися. Отже, ця земельна ділянка зайнята самовільно. За фактом склали адміністративні матеріали. Держгеокадастр передав усі матеріали до правоохоронних органів. Тобто цієї земельної ділянки, яка є комунальною власністю громади міста, юридично не існує», — коментує Андрій Мелешко, один із мітингувальників.
Не менш складний земельний епізод розгортався у 2020–2022 роках поблизу села Олешин на Хмельниччині. У цей період «Епіцентр К» активно скуповував приватні ділянки, уклавши щонайменше три угоди купівлі-продажу щодо чотирьох наділів.
Купівля землі була легальною, але суперечки виникли довкола того, як компанія розпорядилася цією нерухомістю далі.
Закон вимагає суворо дотримуватися містобудівних норм у разі зміни призначення землі. Проте подальші переоформлення ділянок під Олешином викликали чимало запитань у прокуратури та перевіряючих органів.
Наприкінці грудня 2022 року інженер-землевпорядник отримав у Хмельницькій районній військовій адміністрації витяги з містобудівної документації. Вони дозволили змінити цільове призначення земель, і вже наступного дня нові дані внесли до Державного земельного кадастру.
Початково чотири ділянки мали різний статус: дві були сільськогосподарськими (3,27 га та 2,71 га), одна призначалася під торгівлю (8,64 га), а ще одна – під об’єкти транспорту (2,44 га). Усі їх перевели в категорію земель промисловості для розміщення виробничих підприємств.
У січні 2023 року ці наділи об’єднали в один масив площею 17,07 га (кадастровий номер 6825087300:03:002:0008). Переведення цієї землі в промислову категорію і стало причиною судових розглядів.
У січні 2024 року окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах Розсошанської сільської ради. Надзвичайники та прокурори вимагали скасувати зміни в кадастрі та анулювати реєстрацію об’єднаної ділянки «Епіценту К».
Головний аргумент прокуратури полягав у тому, що цільове призначення змінили без необхідних проєктів землеустрою та дозволу місцевої ради.
Розсошанська сільрада підтвердила, що жодних рішень щодо переведення цих земель не ухвалювала та містобудівних витягів не видавала. У «Епіцентрі К» наполягали, що діють виключно за законом, спираючись на документи від районної військової адміністрації.
У липні 2024 року Господарський суд Хмельницької області відмовив у позові. На думку суду, сільрада не мала права подавати цей позов, оскільки ділянки є приватними, а контроль належить Держгеокадастру. Через це суд навіть не оцінював законність самої процедури зміни призначення.
Водночас Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру під час перевірки зафіксувала серйозні порушення: витяги з містобудівної документації, підготовлені землевпорядником, не відповідали вимогам закону та не містили необхідних електронних підписів посадовців.
Попри це, апеляційна інстанція, а в січні 2025 року й Верховний Суд, залишили рішення на користь «Епіцентру» без змін, зазначивши, що прокурор не зміг довести порушення прав сільради.
У підсумку спроба скасувати реєстрацію 17-гектарної ділянки та право власності «Епіцентру» не мала успіху. Наскільки прозорими та зрозумілими були процедури переведення землі з різним початковим призначенням у промислову категорію – питання, яке залишилось без відповіді.
Паралельно з цим, у 2024–2025 роках, розгортався інший судовий процес — щодо законності оренди понад 110 гектарів землі у місті Городок на Хмельниччині, де права «Епіцентру К» оскаржувало приватне підприємство «Універсам».
На тлі сумнівних земельних угод ритейлер неодноразово потрапляв і в репутаційні скандали, пов’язані з прямою присутністю ворожої атрибутики на своїх полицях. Як стало відомо з розслідування видання «Фокус», на онлайн-маркетплейсі «Епіцентру» неодноразово виявляли товари з символікою російських десантних військ та пропагандистським мерчандайзом. Серед асортименту опинилися килимки для мишей із гаслами російських ПДВ («Ніхто крім нас»), принти з російськими військовими, а також товари з прихованою окупаційною атрибутикою — наприклад, жетони «ДШВ» із зображенням кажана, що є символом російської, а не української розвідки.
Хоча компанія й заявила про видалення товарів та блокування продавців, журналісти з’ясували, що частина спірного асортименту все одно тривалий час залишалася доступною для купівлі.
«Епіцентр» під чужим прапором: зарплати з України та бізнес на окупованій Донеччині
У жовтні 2023 року журналісти проєкту «Схеми» оприлюднили розслідування про те, що українські компанії Олександра та Галини Герег продовжували нараховувати зарплату Геннадію Гальчуку — колишньому директору гіпермаркету «Епіцентр» у Макіївці, який після окупації Донеччини залишився на непідконтрольній Україні території та очолив мережу торговельних центрів «Галактика». Йшлося про період із 2014 року до літа 2022-го — вже після початку повномасштабного вторгнення Росії.
За даними журналістів, які отримали відомості про нарахування зарплат із двох незалежних джерел у податкових органах, ТОВ «Епіцентр К» зберігало трудові відносини з Гальчуком із вересня 2013 року до 28 липня 2022 року. За цей час йому нарахували загалом 1 321 968 гривень. Інша компанія, ТОВ «Нова Лінія 1», виплатила йому 85 790 гривень за період із липня 2015-го до вересня 2016 року. Таким чином, за документами, які досліджували журналісти, загальна сума нарахувань від двох компаній становила понад 1,4 мільйона гривень.
Ситуація викликала запитання: чому українська компанія продовжувала трудові відносини з керівником мережі, що працювала за правилами окупаційної адміністрації?
Журналісти встановили, що Гальчук публічно співпрацював із представниками окупаційної влади. У 2019 році він брав участь у відкритті гіпермаркету «Галактика» в Донецьку разом із представниками структур угруповання «ДНР». У 2023 році він балотувався від російської партії «Єдина Росія» на незаконних виборах на окупованій території та отримав місце в окупаційній міській раді Макіївки. Крім того, за даними НАЗК, у 2016 році Гальчук фінансово підтримував партію «За конкретні справи», засновниками якої є Олександр і Галина Гереги.
Олександр Герега раніше заявляв у коментарі Forbes, що після окупації Криму та частини Донбасу у 2014 році група компаній «Епіцентр К» повністю втратила контроль над торговельними об’єктами на захоплених територіях. На запитання «Схем» про тривалість трудових відносин із Гальчуком та можливий подальший зв’язок із бізнесом на Донеччині Герега, сам Гальчук і центральний офіс компанії на момент публікації розслідування не відповіли.
Після виходу журналістського розслідування було відкрито кримінальне провадження за статтею 111-1 Кримінального кодексу України — колабораційна діяльність. У провадженні перевіряли можливу причетність Олександра та Галини Герег до правопорушень, про які повідомили журналісти.
Однак у жовтні 2025 року Державне бюро розслідувань закрило кримінальне провадження через відсутність складу кримінального правопорушення. Про це 4 листопада 2025 року повідомило «Слідство.Інфо», посилаючись на відповідь ДБР, надану політичній партії «Народовладдя». За словами бюро, під час досудового розслідування не було отримано достатніх даних, які б свідчили про причетність Олександра та Галини Герег до відповідних злочинів.
«Епіцентр» став «Галактикою»: як влаштували бізнес на окупованій Донеччині
Після окупації частини Донецької області у 2014 році гіпермаркети «Епіцентр» на захопленій території змінили назву на «Галактика». Тривалий час публічно стверджувалося, що бізнес був захоплений окупантами, а його українські власники втратили над ним контроль. Однак розслідування «Схем» у жовтні 2023 року виявило обставини, які поставили під сумнів повноту цієї версії.
Журналісти порівняли діяльність двох мереж і з’ясували, що «Галактика» зберегла чимало характерних елементів «Епіцентру»: назви окремих торговельних відділів, оформлення «Садового центру» та назву акції «Садовий бум». Дослідники також знайшли внутрішній посібник для стажерів «Галактики», створений у 2021 році. За висновками журналістів, документ переважно повторював російською мовою український посібник для працівників «Епіцентру», але зі змінами, зокрема заміною слова «Україна» на «ДНР».
Важливішою за зовнішню схожість виявилася корпоративна структура. За даними відкритих російських реєстрів, діяльність гіпермаркетів у Макіївці забезпечували дві юридичні особи — «Галактика» та «Наместник». Обидві були зареєстровані за адресою колишнього гіпермаркету «Епіцентр». Журналісти встановили, що «Галактика» через компанію «Донстрой» була пов’язана з Оленою Швидкою, а власником «Наместника» був Геннадій Гальчук.
За реконструкцією «Схем», компанії виконували різні функції: «Галактика» займалася торгівлею та імпортом товарів, тоді як «Наместник» переважно оформлював працівників — продавців, вантажників та інший персонал. При цьому Гальчук одночасно був власником і директором «Наместника» та публічно керував мережею «Галактика» на окупованій Донеччині.
Бізнес, мандати та подвійні стандарти: політична біографія власників “Епіцентру”
Успіх гіпермаркетів «Епіцентр» завжди йшов пліч-о-пліч із політичними кар’єрами його засновників. Олександр і Галина Гереги роками інтегрували власний бізнес у владні кабінети. У 2012-2014 роках Олександр Герега був народним депутатом від провладної “Партії регіонів” (а після її розпаду — позафракційним нардепом), тоді як його дружина Галина у 2011–2014 роках обіймала ключові посади депутата та секретаря Київради, а згодом – і тимчасової виконувачки обов’язків мера столиці.
Уже у 2013 році, під час угоди з поглинання мережі-конкурента «Нова лінія», ЗМІ прямо підкреслювало, що угоду укладають не просто підприємці, а нардеп-«регіонал» та секретарка міськради. У 2015 році подружжя вирішило закріпити свій вплив на локальному рівні, створивши й очоливши власну політичну силу – партію «За конкретні справи». Саме цю партію, як виявили журналісти «Української правди» з посиланням на відомості НАЗК, у 2016 році фінансово підтримував Геннадій Гальчук – той самий керівник “Галактики” в окупованому Донецьку.
Один із найрезонансніших епізодів суміщення бізнес-інтересів і депутатського мандата стався у квітні 2020 року, на початку пандемії COVID-19. За матеріалами «Української правди», Олександр Герега на офіційному бланку нардепа розіслав листи меру Києва Віталію Кличку та колегам по Верховній Раді з пропозицією закуповувати медичні маски та захисні товари у ТОВ «Епіцентр К». У парламентській фракції «Голос» це назвали викликом і прямим конфліктом інтересів та анонсували звернення до НАЗК і НАБУ. Утім, публічної інформації про притягнення нардепа до відповідальності так і не з’явилося, що вкотре порушило питання про ефективність антикорупційного контролю щодо народних обранців.
Використання статусу нардепа підсвітило й прогалину у законодавстві. Згідно із Законом України «Про запобігання корупції», нардепам заборонено передавати корпоративні права в управління членам власної сім’ї. Однак на практиці за це не передбачено ані адміністративної, ані кримінальної відповідальності. Коли довкола «Епіцентру» виник скандал із колабораціонізмом, у пресслужбі компанії заявили виданню The Page, що Олександр Герега повністю передав усі корпоративні права в управління стороннім особам і не керує бізнесом, а Галина Герега не є посадовою особою ТОВ «Епіцентр К».
Проте аналіз фінансової декларації Олександра Гереги за 2025 рік, який провели журналісти The Page, виявив дивні розбіжності. Згідно з документами, Галина Герега отримувала від ритейлера не лише мільйонні дивіденди (зокрема, 15,19 млн грн дивідендів від «Епіцентр К» у 2025 році за загального сукупного доходу подружжя у 55,56 млн грн), але й офіційну зарплату за оперативне управління бізнесом. Поєднання зарплати за «оперативне управління» зі ствердженнями компанії про відсутність у Галини Гереги статусу посадової особи породжує юридичну суперечність, яка залишається без офіційних роз’яснень.
Крим, офшори та Pandora Papers
Окрема лінія критики стосується Криму й офшорної структури власності. У жовтні 2021 року проєкт «Слідство.Інфо», опрацювавши документи Pandora Papers, повідомив, що Олександр Герега володіє бізнесом в окупованому Криму. За даними документів, подружжя Герег були власниками п’яти кіпрських компаній, а структура цих компаній, за словами журналістів, дозволяла на той момент уникати декларування.
За розслідуванням «Схем», «Епіцентр К» постачав товари на полиці гіпермаркетів «Новацентр К» у Криму через кримського посередника – фірму «Алмера».
Герега ці звинувачення заперечує. За його словами, контроль над нерухомістю (гіпермаркетами) та операційною діяльністю «Епіцентр К» у Криму був утрачений після окупації й анексії. Він також заперечив, що кіпрська компанія Edlagor Enterprises належить до групи «Епіцентр»
«Тимчасові технічні збої» чи параліч системи? Як «Епіцентр» приховував наслідки атаки 2025 року
Коли наприкінці квітня 2025 року цифрова інфраструктура «Епіцентру» раптово загасла, офіційні джерела ритейлера обрали стандартну й перевірену роками тактику — приховування реального масштабу лиха за заспокійливими формулюваннями. Поки покупці вистоювали черги на касах через збої оплат, а на складах заморожувалися тисячі замовлень, компанія розсилала заяви про «планові технічні роботи» та «тимчасові проблеми з каналами зв’язку».
Реакція PR-служби та топменеджменту «Епіцентру» на події квітня 2025 року яскраво продемонструвала ставлення бізнес-гігантів до власних клієнтів. У перші дні замість відкритого визнання проблеми та попередження партнерів про блокування логістики ритейлер транслював версію про звичайний збій зв’язку. Лише коли приховати зупинку серверів і відсутність обліку стало фізично неможливо, компанія визнала факт кібератаки, але одразу змістила фокус на інформаційну позицію «безневинної жертви ворожих спецслужб». Такий підхід дозволив керівництву уникнути незручних запитань про те, чому компанія з мільярдними оборотами виявилася абсолютно беззахисною перед вірусами-шифрувальниками.
На сьогодні залишається достеменно невідомо, чи відбувся насправді витік персональних даних клієнтів компанії. Унаслідок атаки було знищено або заблоковано сервери обліку товарів, регістри бухгалтерської звітності та історію замовлень, а відсутність автономних резервних копій перетворила покупців і постачальників на заручників системної економії ритейлера на безпеці.
Звісно, у країні, що перебуває під постійними ударами агресора, найпростіше списати будь-який IT-колапс на “напад російських хакерів”. Це автоматично знімає репутаційну відповідальність із керівництва та закриває питання щодо ефективності витрачених на IT-безпеку коштів.
Парадокс “Епіцентру”
Історія “Епіцентру” – це зовсім не класична казка про успішний український бізнес. Це скоріше заплутаний детектив, де мільярдні податки та статус головного ритейлера країни співіснують із тіньовими схемами, політичним адмінресурсом і «золотими» землями, вибитими за сумнівних обставин.
Як виявилося, можна роками говорити про втрату контролю над окупованими територіями, але водночас нараховувати зарплати директорам-колаборантам, спостерігати за перетворенням своїх магазинів на «Галактики» та випадково «не помічати» на власних онлайн-полицях атрибутику ворога. А коли систему струшує потужна кібератакар – найпростіше сховати масштаб проблеми за банальним «ідуть технічні роботи».
У сухому залишку перед нами імперія-гібрид. З одного боку – це потужний локомотив економіки, який тримає удар під підривними обстрілами. З іншого – бізнес, що роками вправно лавірує між законністю, моральними компромісами та власною вигодою.
