Загострення військового конфлікту на Близькому Сході продовжує завдавати масштабних ударів по глобальній енергетичній логістиці. У період з 28 вересня по 5 жовтня в районі стратегічно важливої Ормузької протоки було зафіксовано щонайменше 12 цілеспрямованих атак на комерційні танкери. Мішенями стали судна, що транспортують сиру нафту, а також скраплений природний газ (LNG) і нафтопродукти. За даними західних розвідувальних служб та Об’єднаного морського інформаційного центру (JMIC), цей показник став абсолютним тижневим антирекордом від початку масштабних бойових дій між Сполученими Штатами та Іраном, які розгорнулися наприкінці лютого 2026 року.
Ормузька протока є однією з найважливіших транспортних артерій світу, критичним «вузьким горлом» (chokepoint), через яке до початку відкритої фази війни проходила майже п’ята частина всіх світових постачань нафти та значна частка скрапленого газу. Зростання інтенсивності атак відбувається на тлі спроб країн Перської затоки збільшити експорт енергоносіїв, аби стабілізувати світові ринки. Проте агресивні дії в акваторії протоки фактично паралізують вільне судноплавство, змушуючи світових перевізників іти на безпрецедентні ризики та змінювати логістичні маршрути.
Військово-морські сили США та британська служба морської торгівлі фіксують системний характер нападів. Аби уникнути виявлення та потенційного ураження, чимало екіпажів змушені порушувати стандартні міжнародні правила навігації, проходячи протоку з вимкненими транспондерами автоматичної ідентифікаційної системи (AIS). Попри такі заходи безпеки, уникнути трагічних інцидентів вдається не завжди. Зокрема, нещодавно Міністерство закордонних справ Індії повідомило про поранення 12 членів екіпажу на борту танкера On Peace, що йшов під прапором Панами, внаслідок влучання невідомого снаряда під час транзиту акваторією.
Міжнародні експерти з морської безпеки розцінюють цю ескалацію як свідому військову стратегію Тегерана. Регулярні атаки демонструють намір іранської сторони ствердити свою силову присутність уздовж ключових транзитних шляхів та використати загрозу глобального енергетичного дефіциту як інструмент геополітичного тиску на Захід. Такі дії вже призвели до стрімкого зростання страхових премій для суден, що заходять в акваторію Перської затоки, та суттєвого збільшення вартості фрахту.
Подальша дестабілізація в Ормузькій протоці становить пряму загрозу не лише для регіональної безпеки, але й для стабільності світової економіки. Перебої у постачанні енергоносіїв здатні спровокувати новий виток інфляції в країнах-імпортерах, насамперед у Європі та Азії. В умовах відсутності дієвих дипломатичних механізмів стримування безпека глобального судноплавства у регіоні залишається критично вразливою, перетворюючи кожне проходження комерційного судна через протоку на потенційну зону бойових дій.
