Після подвійного удару по «Сонячній галереї» у Кривому Розі, де 21 серпня загинули 16 людей і постраждали понад 130, включно з дітьми, питання роботи торговельних центрів під час повітряних тривог знову вийшло на рівень центральної влади. Але замість очікуваної жорсткої загальнонаціональної заборони історія розгортається інакше.
У Києві розглядали можливість винести питання на засідання РНБО. Передбачалося, що після трагедії в рідному місті президента рішення буде жорстким і єдиним для всієї країни. Однак представники ритейлу та власники великих комплексів встигли донести до кабінетів, наскільки болючим стане такий крок. У регіонах, де тривоги лунають особливо часто, примусове закриття ТЦ на час сирен уже зараз б’є по оборотах. Оцінки, які озвучувалися під час переговорів, говорять про падіння виручки на 30 відсотків і більше. Це не лише недоотримані податки, а й пряма загроза банкрутства частини орендарів, особливо у прифронтових областях, де купівельна спроможність і так стиснута.
У результаті ідею загальнонаціональної заборони відкладено. Замість неї знову роблять ставку на місцеві ради оборони. Саме їм, особливо в небезпечних регіонах, пропонують самостійно ухвалювати рішення щодо захисту працівників і відвідувачів. Схема знайома, так уже було з обмеженням руху громадського транспорту в Києві. Спочатку жорстка заборона, потім послаблення, а остаточний поворот відбувся лише після першого серйозного влучання.
Власники торговельних точок уже готуються до нової реальності. Паралельно з переговорами щодо правил роботи вони вибудовують юридичні конструкції, які мають зняти з них пряму відповідальність за життя і здоров’я продавців та покупців. Інструкції, підписи, акти ознайомлення, посилання на рішення місцевих рад — усе це стає частиною стандартного пакета документів. У Кривому Розі, до речі, місцева рада оборони ще 29 липня збирала понад сотню підприємців, включно з керівництвом «Сонячної галереї», і під розпис доводила вимогу припиняти роботу під час тривоги. Проте в день удару магазини продовжували обслуговувати клієнтів, а значна частина людей залишилася всередині.
За інформацією, яка циркулює серед учасників ринку, поліція може почати жорсткіше перевіряти працюючі точки під час тривог. Йдеться не стільки про системну безпеку, скільки про звичний механізм тиску, який в українських реаліях часто перетворюється на додаткове фінансове навантаження.
Сама по собі трагедія в «Сонячній галереї» вже запустила кримінальне провадження. Директору одного із супермаркетів, який продовжував роботу після оголошення тривоги, повідомили про підозру у службовій недбалості. Слідство перевіряє, чи були відвідувачі та працівники належним чином попереджені, чи пролунала команда на евакуацію і чи не блокувалися виходи до укриття. Між оголошенням тривоги та першим влучанням минуло близько двадцяти хвилин.
Тим часом статистика Української ради торгових центрів показує, наскільки сильно тривоги вже впливають на галузь. У липні 2026 року частка робочого часу, втраченого через сирени, досягла майже 20 відсотків — максимуму від початку повномасштабного вторгнення. У Донецькій, Запорізькій та Сумській областях цифри ще вищі. Для бізнесу це не абстрактні відсотки, а реальні збитки, які накопичуються місяцями.
Зараз баланс сил виглядає так, що центральна влада уникає жорсткого загальнонаціонального рішення, яке вдарить по податках і зайнятості, і перекладає відповідальність на місцевий рівень. Місцеві ради оборони отримують більше повноважень, але й більше ризиків. Бізнес намагається одночасно зберегти виручку та захиститися юридично. А поліція, судячи з настроїв на місцях, може використати момент для посилення контролю.
Ситуація залишається рухливою. Як і у випадку з транспортом у столиці, будь-яке нове рішення може бути переглянуте після наступного удару. Поки ж після Кривого Рогу влада вважала за краще не закривати торговельні центри по всій країні, а знову віддати питання на відкуп регіонам — із зрозумілими економічними аргументами та менш зрозумілими наслідками для безпеки.
