Внаслідок масованих російських атак в Україні було знищено або суттєво пошкоджено близько 90% сучасних товарних складів та спеціалізованих місць зберігання продукції. Ця масштабна руйнація завдала колосального удару по вітчизняному комерційному сектору: підприємці одночасно втратили приміщення, товарні запаси та базове забезпечення, під яке залучалися кредитні ресурси. Водночас самі фінансові зобов’язання бізнесу перед фінансовими установами нікуди не зникли, поставивши кредиторів перед безпрецедентною дилемою щодо подальшої оцінки ризиків та умов видачі коштів на відновлення.
Значна частина знищеної логістичної інфраструктури виступала прямим заставним майном за довгостроковими інвестиційними та комерційними позиками. Тепер фінансові установи зіткнулися із ситуацією, коли ліквідні активи позичальників фізично перестали існувати, перетворившись на руїни. За стандартними нормативами банківської безпеки втрата застави вимагає негайного перегляду кредитного договору, підвищення відсоткових ставок або вимоги щодо надання іншого ліквідного забезпечення. Проте для більшості компаній, які зазнали прямих ударів, знайти рівноцінну заміну нерухомому майну в нинішніх умовах фактично неможливо.
Для бізнесу ситуація ускладнюється тим, що для відновлення зруйнованих потужностей та запуску операційної діяльності потрібне термінове додаткове фінансування. Водночас банківські установи не можуть безконтрольно роздавати незабезпечені позики, адже це загрожує стабільності всієї фінансової системи та порушує регуляторні вимоги. Банки змушені докорінно змінювати підходи до аналізу клієнтів. Замість класичної оцінки вартості матеріального майна на перший план виходить здатність бізнес-моделі генерувати реальний грошовий потік, збереження контрактів, ділова репутація власників та історія своєчасного обслуговування боргу в минулому.
Безвихідь із заставами створює загрозу масового заморожування кредитних ліній та хвилі технічних дефолтів серед провідних логістичних операторів. Навіть найуспішніші компанії без допомоги банківського сектору не здатні самостійно профінансувати відбудову терміналів з нуля, особливо на тлі дефіциту дієвих механізмів страхування від воєнних загроз. Фінансові аналітики зазначають, що вирішення цієї проблеми вимагатиме запровадження комплексних програм реструктуризації, мораторіїв на стягнення боргів за знищені об’єкти та активнішого залучення державних гарантій або міжнародних донорських портфелів для розподілу воєнних ризиків.
Масштабна руйнація дев’яноста відсотків сучасних місць зберігання неминуче вдарить і по кінцевих споживачах. Брак якісних площ уже створює логістичний колапс для ритейлу, аграрного сектору та дистриб’юторів, різко здорожчуючи вартість доставки та зберігання товарів першої необхідності. Якщо банківська система та уряд не знайдуть компромісного рішення щодо підтримки постраждалих підприємств, економіка може зіткнутися з банкрутством системних компаній, які залишилися сам на сам із попелищем замість застави та невиплаченими кредитами.
