Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.
Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.
Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.
Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».
Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.
Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.
Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців
За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.
У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.
Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.
Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.
Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.
За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».
Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.
Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.
Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.
Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.
Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу
Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.
Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.
За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.
У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.
Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.
Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.
Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.
Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.
Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.
Чому Європа досі не відмовилася від російського газу
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.
У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.
Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.
За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.
Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.
Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.
Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.
Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.
Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.
Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.
Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.
За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.
Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.
У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.
Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.
Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами
Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.
Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.
Також російський газ надходить до Греції.
Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.
Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.
Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.
Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.
У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.
Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.
Коли ЄС остаточно заборонить російський газ
На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.
Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.
Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.
Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.
Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.
Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.
Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.
У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.
Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.
Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.
Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.
Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.
Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії
Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.
За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.
У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.
Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.
На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.
Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.
Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.
Це підвищує ефективність експортної логістики.
Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.
Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.
Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах
Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.
Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.
Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.
Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.
У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.
Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.
Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.
Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.
Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.
Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.
Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.
Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія
Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.
Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.
Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.
Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.
Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.
Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.
Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.
Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу
Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.
Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.
Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.
Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.
Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.
Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.
У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.
Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.
