Російська мережа інформаційного впливу різко активізувала кампанію проти Великої Британії та Європейського Союзу. За даними українського Центру стратегічних комунікацій, лише 18 серпня понад сотня ресурсів поширили більш як 500 матеріалів дев’ятьма мовами, намагаючись перекласти відповідальність за продовження війни Росії проти України на Лондон і Брюссель. Кампанія розгортається на тлі нових погроз Москви Британії через постачання Україні безпілотників.
Центр стратегічних комунікацій повідомив про новий сплеск активності російської FIMI-мережі — системи іноземного інформаційного маніпулювання та втручання. За підрахунками Центру, протягом одного дня, 18 серпня, 108 ресурсів опублікували 516 матеріалів дев’ятьма мовами.
Головна теза кампанії полягає в тому, що нібито не Росія, яка розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, а Велика Британія та ЄС відповідальні за продовження війни через військову й фінансову підтримку Києва.
При цьому в інформаційних повідомленнях змішуються одразу кілька тем — українські далекобійні удари, західна військова допомога, європейське фінансування та окремі заяви політиків про можливий діалог із Москвою.
Москва використала тему британських дронів
Одним із приводів для нової кампанії стали повідомлення західних медіа про використання Україною безпілотників британського виробництва під час ударів по об’єктах на території Росії.
Російське посольство в Лондоні після цього звинуватило Велику Британію в нібито прямій участі у війні та заявило про можливі «наслідки».
У заяві російської сторони йшлося про те, що Лондон начебто свідомо йде шляхом ескалації, одночасно заявляючи про підтримку миру.
За даними The Guardian, британські джерела в Міністерстві оборони підтвердили інформацію, що Україна використовувала безпілотники, виготовлені британськими компаніями. Один із них — реактивний Nyan виробництва BAE Systems. Видання звертає увагу, що Британія й раніше передавала Україні значно потужніші системи, зокрема ракети Storm Shadow.
Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров також заявив, що Москва може розглядати Британію як сторону війни через її військову допомогу Україні.
Водночас британська влада на погрози Росії фактично відповіла відмовою змінювати свою політику.
Прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заявив, що країна продовжить підтримувати Україну «на 100%». За даними Reuters, Британія планує передати Україні до кінця 2026 року близько 150 тисяч дронів у межах пакета підтримки вартістю 752 млн фунтів стерлінгів.
Російські ресурси прибирають із контексту військові цілі
Центр стратегічних комунікацій звертає увагу на важливий елемент російського наративу: заяви російського посольства та посадовців подаються пропагандистськими ресурсами як установлені факти.
При цьому замовчується контекст українських ударів.
Україна систематично атакує російську військову, логістичну та енергетичну інфраструктуру, яку Росія використовує для забезпечення війни.
Зокрема, останні удари спрямовувалися по нафтопереробних підприємствах, логістичних вузлах та інших об’єктах, пов’язаних із російським військово-промисловим комплексом.
The Guardian зазначає, що нова хвиля російської риторики збіглася з періодом, коли далекобійні удари України почали завдавати Москві дедалі відчутніших економічних збитків, зокрема через атаки на НПЗ і логістичні центри.
Саме на цьому тлі Кремль намагається перенести дискусію з питання російської агресії на нібито «відповідальність» держав, які допомагають Україні оборонятися.
Наступна тема — гроші європейців
Другий великий напрям кампанії стосується фінансової підтримки України.
Російські інформаційні ресурси поширюють тези про те, що допомога Києву нібито стає непосильним тягарем для європейських платників податків.
У цьому контексті російське агентство ТАСС поширює інформацію про можливу потребу України приблизно в 101 млрд доларів міжнародної допомоги у 2026–2027 роках.
Пропагандистські ресурси використовують цю цифру не для аналізу потреб української держави, яка продовжує протистояти російській агресії, а як аргумент для формування невдоволення серед громадян країн ЄС.
Центр стратегічних комунікацій зазначає, що законну фінансову та військову допомогу Україні Кремль систематично намагається представити як «крадіжку грошей європейців» або особисту політичну авантюру керівництва ЄС.
Мета такого підходу очевидна — послабити суспільну підтримку України в країнах, від яких залежить значна частина її військової та бюджетної стійкості.
Кремль намагається показати «розкол» у Європі
Ще одна складова нової інформаційної кампанії — використання заяв європейських політиків, які допускають необхідність збереження каналів комунікації з Москвою.
Зокрема, російські ресурси активно використовують позицію президента Фінляндії Александра Стубба, який раніше говорив про необхідність розмовляти з Володимиром Путіним.
Стубб справді виступав за те, щоб Європа мала можливість контактувати з Кремлем у рамках дипломатичних зусиль. Однак ця позиція не означає припинення підтримки України або перегляду ставлення Фінляндії до російської агресії.
Російська пропаганда натомість намагається представити подібні заяви як доказ того, що ЄС начебто розколовся на прихильників допомоги Україні та тих, хто хоче домовлятися з Росією.
Насправді дискусії щодо формату дипломатичних контактів із Москвою в Європі існують давно, але вони не скасовують спільної політики підтримки України. Ще раніше в ЄС точилися суперечки про доцільність прямого переговорного каналу з Путіним, однак країни залишалися єдиними у ключовому питанні — Росія не може отримати винагороду за агресію.
Чому Росія активізувала кампанію саме зараз
Час появи нової хвилі пропаганди також має значення.
Україна нарощує далекобійні спроможності та дедалі частіше атакує стратегічні об’єкти в глибині російської території. Одночасно західні країни продовжують фінансувати українську оборону.
Для Москви це створює дві проблеми.
Перша — безпосередні військові та економічні втрати.
Друга — збереження політичної підтримки України серед західних суспільств.
Саме друга проблема є ціллю FIMI-кампаній. Замість того щоб переконувати українців припинити опір, Москва намагається працювати з громадською думкою держав, від рішень яких залежить постачання зброї та фінансової допомоги.
Для цього використовуються одразу кілька емоційних аргументів: страх прямої війни Росії з НАТО, небажання витрачати гроші на Україну, побоювання ескалації та теза про те, що «політики затягують війну».
Головна мета — змусити Європу боятися підтримувати Україну
За оцінкою Центру стратегічних комунікацій, кінцева мета кампанії полягає не стільки у виправданні Росії, скільки в зміні поведінки західних суспільств.
Кремль прагне сформувати в громадян Європи враження, що кожна наступна поставка зброї Україні нібито наближає їхні власні країни до прямої війни.
Паралельно просувається фінансовий аргумент: українська підтримка начебто забирає ресурси в самих європейців.
І нарешті, через окремі заяви політиків створюється картина начебто масштабного розколу всередині ЄС.
Це класична схема інформаційного впливу: реальні події не заперечуються, але їх поєднують у потрібній послідовності, виривають із контексту та доповнюють емоційними формулюваннями.
На цьому тлі погрози Росії Великій Британії стали зручним інформаційним приводом. Проте Лондон наразі демонструє протилежний результат: після російських попереджень британська влада публічно підтвердила, що не планує відмовлятися від підтримки України.
