Російських військовослужбовців підозрюють у страті двох українських нацгвардійців поблизу Добропілля Донецької області. За даними слідства, військові Національної гвардії України потрапили до російського полону під час виконання бойового завдання, після чого їх розстріляли з автоматичної зброї.
Про злочин 11 вересня повідомила Донецька обласна прокуратура. Правоохоронці вже відкрили кримінальне провадження та намагаються встановити конкретних військовослужбовців РФ, причетних до вбивства.
За матеріалами слідства, події сталися 2 вересня 2026 року. Двоє українських військовослужбовців перебували на вогневій позиції у лісосмузі неподалік Добропілля.
Під час виконання завдання їх захопили російські військові. Українці вже перебували у полоні та, відповідно, не могли брати участь у бойових діях.
Після цього, як встановлює слідство, представники російських збройних сил стратили обох полонених, відкривши по них вогонь з автоматичної зброї.
Імена загиблих військовослужбовців та підрозділ, у якому вони проходили службу, прокуратура наразі публічно не називає.
Так само поки не повідомляється, яким саме чином слідчі отримали докази розстрілу — чи йдеться про відеозапис, свідчення очевидців, результати огляду місця події або сукупність різних доказів. Правоохоронці заявили про проведення невідкладних слідчих та розшукових дій.
Основне завдання зараз — встановити всі обставини події та конкретних військових РФ, які могли брати участь у захопленні й подальшому вбивстві українських бійців.
Досудове розслідування розпочато за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України — воєнні злочини, які спричинили загибель людей. Стаття 438 КК України передбачає відповідальність за порушення законів та звичаїв війни, встановлених міжнародним гуманітарним правом.
У випадку з військовополоненими норми міжнародного права є однозначними: після того, як військовий склав зброю, потрапив під контроль противника або іншим чином вибув із бою, він більше не є законною ціллю для умисного вбивства.
Третя Женевська конвенція про поводження з військовополоненими прямо вимагає гуманного поводження з ними. Стаття 13 забороняє будь-які незаконні дії держави, яка утримує полоненого, що призводять до його смерті або серйозно загрожують здоров’ю. Полонених також необхідно захищати від насильства та залякування.
Більше того, умисне вбивство військовополоненого належить до тяжких порушень Женевських конвенцій. Це прямо закріплено у статті 130 Третьої Женевської конвенції.
Римський статут Міжнародного кримінального суду також відносить до воєнних злочинів умисне вбивство захищених осіб та вбивство або поранення військового, який склав зброю чи більше не має засобів для захисту і здався.
Таким чином, навіть якщо військовослужбовець за кілька хвилин до цього вів бойові дії, після фактичного захоплення в полон його правовий статус принципово змінюється. Розстріл полоненого не може бути виправданий тим, що він до моменту здачі належав до ворожої армії або брав участь у бою.
Випадок біля Добропілля не є першим повідомленням про страту українських військових після захоплення російськими силами.
ООН протягом останніх років фіксує різке збільшення таких випадків. Моніторингова місія ООН з прав людини повідомляла, що між кінцем серпня 2024-го та травнем 2025 року отримала достовірні дані про ймовірні страти 106 українських військових після потрапляння під контроль російських сил. Більшість таких випадків фіксували в районах, де війська РФ вели наступальні дії, зокрема на Донеччині.
ООН наголошувала, що не просто збирала повідомлення із соціальних мереж. Для оцінки окремих епізодів фахівці аналізували відео та фотографії, встановлювали місце й час зйомки та опитували свідків.
Ще у лютому 2025 року Моніторингова місія ООН заявляла про різке зростання кількості повідомлень щодо страт полонених. На той момент місія зафіксувала 79 загиблих українських військових у 24 епізодах із кінця серпня 2024 року. ООН також звертала увагу на публічні заклики окремих російських діячів до жорстокого поводження або вбивства українських полонених.
Тенденція не припинилася й пізніше. У найсвіжішій великій доповіді, яка охоплює період із грудня 2025-го по травень 2026 року, ООН повідомила, що російські військові стратили щонайменше 16 захоплених українських військовослужбовців у період від середини листопада 2025 року до січня 2026-го.
Правозахисники при цьому розмежовують підтверджені випадки та повідомлення, які ще проходять перевірку. Тому реальна кількість можливих страт може відрізнятися від цифр, які вже вдалося документально підтвердити.
ООН також неодноразово фіксувала катування та жорстоке поводження з українськими військовополоненими в російському полоні. У звіті за грудень 2025-го – травень 2026 року зазначалося, що майже всі звільнені українські військовополонені, яких опитали представники місії, повідомляли про катування або інші форми неналежного поводження.
Це не означає, що кожен новий епізод автоматично можна пов’язувати з конкретним наказом російського командування — такі обставини мають встановлювати слідчі. Водночас накопичена кількість задокументованих епізодів змушує міжнародні організації говорити вже не про поодинокі випадки.
У прокуратурі наголошують, що саме встановлення конкретних виконавців є одним із ключових етапів розслідування. У справах про страти полонених слідству необхідно не лише підтвердити сам факт злочину, але й ідентифікувати підрозділ, військовослужбовців, які перебували на місці, безпосередніх виконавців та, за наявності відповідних доказів, командирів, які могли віддавати злочинні накази.
Розслідування вбивства двох нацгвардійців біля Добропілля наразі триває. Українські правоохоронці публічно не повідомляли ані імен підозрюваних російських військових, ані про вручення комусь підозри саме у цьому епізоді.
Однак правова оцінка самої дії незмінна: військовий, який потрапив у полон, перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права. Його навмисне вбивство не є продовженням бою — це окремий тяжкий міжнародний злочин.
